тел. міський +38 044 223 20 94   email:chevguz@gmail.com
моб. +38 050 331 85 95, +38 067 404 11 85 сайт:chevguz.com

Апеляція скасовує тричі. Хто має відповідати за різночитання обвинувального акта: суд першої інстанції

Головна > Практика судів України > Апеляція скасовує тричі. Хто має відповідати за різночитання обвинувального акта: суд першої інстанції

Закон і Бізнес

В„–32 (1278) 30.07-05.08.2016

 МАРИНА ЗАКАБЛУК

Усіх служителів Феміди Катеринопільського районного суду Черкаської області хотіли притягнути до дисциплінарної відповідальності через звернення очільника апеляційної установи цього ж регіону Володимира Бабенка. Які ж дії законників стали підставою для скарги «на своїх» та чи правильно роблять судді, які не завжди погоджуються з думкою «апеляційників» та прокурора?

 

Відмовили—задовольнили

На служителів Феміди здебільшого скаржаться сторони у справі. Та, трапляється, перевірити, чи є підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, просять і їхні колеги. Зазвичай до кваліфоргану звертаються керівники апеляційних установ або ж вищих спецсудів. Прикметно, що представники місцевих інституцій не наважуються «писати заяви» на колег із судів вищих інстанцій. Не пригадуються і випадки, коли очільники судів скаржилися б одразу на всіх володарів мантій однієї установи. Але голова Апеляційного суду Черкаської області зламав цю традицію.

У Катеринопільському райсуді Черкаської області працює троє володарів мантій. Ще навесні 2014-го до Вищої кваліфікаційної комісії суддів надійшло звернення голови Апеляційного суду Черкаської області щодо всіх них: Олега Баранова, Миколи Зінченка та Олександра Кухаренка,  які колегіально розглядали одне з кримінальних проваджень стосовно трьох осіб.

Як пояснив доповідач у дисциплінарній справі, член ВККС Юрій Тітов, на підставі п.3 ч.3 ст.314 Кримінального процесуального кодексу колегія тричі повертала прокуророві обвинувальний акт для усунення недоліків.

Уперше вона це зробила ще в жовтні 2013-го. В ухвалі йшлося про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК. Прокурор подав скаргу на це рішення. У свою чергу Апеляційний суд Черкаської області скасував згадану ухвалу як незаконну й призначив «новий розгляд у суді першої інстанції в попередньому його складі». У грудні того ж року Катеринопільський райсуд прийняв аналогічне рішення. Непохитною була й позиція апеляційної установи: вона знову скасувала вже другу ухвалу райсуду.

У 2014 р. епопея продовжилася: в березні місцевий суд уже втретє повернув обвинувальний акт прокурору, який знову оскаржив це рішення. «Суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору, оскільки він відповідає вимогам ст.291 КПК. В обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, містяться відомості про його правову кваліфікацію та достатньо повно сформульовано обвинувачення щодо кожного з обвинувачених», — зазначено в ухвалі Апеляційного суду Черкаської області.

До того ж в документі увага звертається на те, що суд першої інстанції проігнорував висновки та мотиви двох ухвал апеляційної установи, якими були скасовані рішення Катеринопільського райсуду. Тому «апеляційники» втретє задовольнили скаргу прокурора, а ухвалу колег з нижчої інстанції скасували знову ж таки з «призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в попередньому його складі».

 

До відома ВККС

Напевно, після розгляду одного і того ж питання вже втретє терпець у членів апеляційної установи увірвався. Так, колегія прийняла додатково ще одну ухвалу, в якій зазначила: про виявлені порушення законодавства, допущені трьома володарями мантій Катеринопільського райсуду, довести до відома ВККС для вирішення питання про притягнення останніх до дисциплінарної відповідальності.

На думку «апеляційників», дії згаданих служителів Феміди призвели до «необгрунтованого затягування розгляду кримінального провадження». «Колегія суддів уважає, що судді Катеринопільського районного суду при розгляді справи ухилилися від належного виконання своїх службових обов’язків, без наявності достатніх законних підстав, ігноруючи вказівки апеляційного суду, безпідставно тричі приймали рішення про повернення обвинувального акта прокурору з аналогічних підстав, що спричинило порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, оскільки із жовтня 2013 року по суті не проведено жодного судового засідання в цій справі. Причому одного обвинуваченого з 19.04.2013 тримають під вартою», — йшлося в ухвалі.

 

Підозрювані ще не обвинувачені

На засідання кваліфкомісії приїхали всі троє представників Катеринопільського райсуду. Пояснити ситуацію взявся головуючий у згаданій справі О.Кухаренко. «Обвинувальний акт не містив обвинувачення, а написано в ньому було, що особи «підозрюються». В обвинувальному акті зазначено, що встановлено достатньо доказів для їх підозри, однак жодним чином не сказано про те, що їх у чомусь обвинувачують. Ми звертали увагу:

неможливо розглядати справу щодо підозрюваної особи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: судовий розгляд може бути призначений, якщо особі висунуто обвинувачення. Крім того, обвинувальний акт був підписаний т.в.о. заступника начальника міліції. Хоча закон передбачає: його підписує слідчий», — наголосив О.Кухаренко.

За його словами, осіб підозрювали у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачене довічне позбавлення волі. «На думку нашої колегії, в обвинувальному акті обставин справи не викладено, кваліфікуючих ознак не зазначено», — пояснив О.Кухаренко.

До того ж колегія вважала: про новий розгляд справи не йшлося. «Адже тоді не мали б права її розглядати. Це було підготовче судове засідання. У поясненнях ми наголошували, що ст.415 КПК установлює, з яких підстав призначається новий судовий розгляд і коли висновки й мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді», — зауважив О.Кухаренко.

 

Неформальна аргументація?

Він розповів: першого разу суд з власної ініціативи вирішив повернути обвинувальний акт прокурору. Уже коли колегія вдруге розглядала документ, захисники обвинувачених говорили: «Як ви призначите судовий розгляд щодо осіб, яким висунуте не обвинувачення, а тільки підозра».

«В обвинувальному акті нічого не змінилося. Ми змушені були повторно реагувати на такі порушення законодавства і повторно повернули його прокуророві. Нас викликали до апеляційного суду, було засідання колегії. Ми висловили думку, вказали на проблеми, які є в кримінальному провадженні. Більшість колег з апеляційного суду нас підтримала. На той час вони дійшли єдиної думки: не можна призначати до розгляду справу щодо підозрюваних, оскільки прокурор має право змінити обвинувачення лише щодо обвинуваченого, а щодо підозрюваного — не може. Це був би шлях у нікуди», — пояснив О.Кухаренко.

За його словами, призначення справи до розгляду в такому «сирому вигляді» ще більше порушило б права людей. «Якщо б ми розглянули її по суті, суд вищої інстанції скасував би наше рішення, оскільки особам не було пред’явлене обвинувачення. Наша позиція розійшлася тільки з думкою однієї колеги, але не апеляційного суду і ніяк не законодавства — як українського, так і європейського», — зауважив володар мантії з Катеринопільського райсуду.

Але вже, напевно, й представниця Апеляційного суду Черкаської області—головуюча в згаданій справі, за словами О.Кухаренка, змінила свою позицію. Він навів приклад: в одній з ухвал «апеляційників» за лютий 2015-го «за аналогічних обставин вказано, що відповідно до ст.337 судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення».

«Тому вважаю, що ми прийняли законне та обгрунтоване рішення. Ми винні, мабуть, тільки в тому, що застосували положення раніше, ніж склалася практика. Ми нічого не порушили», — зауважив О.Кухаренко.

До речі, це кримінальне провадження, як пояснила «трійка», перебуває на стадії судового розгляду в іншій місцевій установі. Адже в одного з володарів мантій — О.Баранова — у жовтні 2014-го закінчився 5-річний термін повноважень (безстроково його обрали тільки наприкінці травня 2015 р.) і сформувати колегію з трьох осіб не було можливості.

«Ми так зрозуміли, що ви формально підійшли до цього питання», — чи то запитав, чи то констатував факт Ю.Тітов. Судді пояснили: в жодному разі не формально, а посилаючись на норми закону та практику. «Практику Черкаської області?» — поцікавився Ю.Тітов. «Ні, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ», — почув у відповідь.

«Ми повертали обвинувальний акт прокурору не з формальних підстав, а щоб не порушити право осіб на справедливий суд», — додав О.Кухаренко.

Порадившись, «кваліфікаційники» припинили дисциплінарну справу, ймовірно, не вбачаючи в діях «трійки» проступку. Але ж за затягування розгляду справи, напевно, хтось урешті-решт має відповісти. Водночас виникає питання: чи можна було уникнути ситуації, коли суд першої інстанції тричі повертає обвинувальний акт прокурору? Хто мав би поступитися принципами: районний чи апеляційний суд? Та й чи була б потреба звертатися до ВККС, якби прокурор в установлений судом строк (20 діб) усунув недоліки в документі, на які вказав Катеринопільський райсуд? Мабуть, проблема в тому, що деякі представники правоохоронних органів та володарі мантій не звикли визнавати свої помилки, а призвичаїлися перекладати відповідальність за їх виправлення на когось іншого.

http://zib.com.ua/ua/125020-hto_mae_vidpovidati_za_riznochitannya_obvinuvalnogo_akta_sud.html

Написати коментар
Я не бот