тел. міський +38 044 223 20 94   email:chevguz@gmail.com
моб. +38 050 331 85 95, +38 067 404 11 85 сайт:chevguz.com

Про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями

Головна > Практика судів України > Про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями

Інформаційний лист ВССУ

 

Головам апеляційних судів областей,

міст Києва і Севастополя,

Апеляційного суду Автономної

Республіки Крим                                               

 

Про практику вирішення слідчими

суддями питань, пов’язаних із

слідчими (розшуковими) діями

 

03 червня 2016 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями.

У зв’язку із цим надсилаємо витяг із зазначеного узагальнення.

 

Відповідно до частини 1 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Порядок проведення слідчих (розшукових) дій визначений у главі 20 КПК.

З метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування окремі слідчі (розшукові) дії можуть бути здійснені за клопотанням сторони лише на підставі ухвали слідчого судді. Зокрема, до таких слідчих (розшукових) дій КПК відносить:

1) допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні за наявності обставин, що можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань (ст. 225 КПК);

2) проникнення до житла або іншого володіння особи (ст. 233 КПК);

3) обшук, у тому числі житла або іншого володіння особи (статті 234, 235 КПК);

4) огляд, у тому числі житла або іншого володіння особи (ст. 237 КПК);

5) огляд трупа, поєднаний з оглядом житла або іншого володіння особи (ст. 238 КПК);

6) слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи (ст. 240 КПК);

7) примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи (ст. 242 КПК);

8) призначення експертизи за клопотанням сторони захисту у разі відмови слідчого, прокурора у задоволенні такого клопотання (ст. 244 КПК);

9) примусове відбирання біологічних зразків у особи для проведення експертизи (ст. 245 КПК).

Метою цього узагальнення є: 1) виявлення спірних питань, які виникають в разі застосування норм кримінального процесуального права при постановленні ухвал за результатами розгляду клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, за винятком огляду, обшуку, проникнення до житла чи іншого володіння особи та поєднаного з ним слідчого експерименту; 2) встановлення причин скасування слідчими суддями постанов слідчих, прокурорів про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчих дій, в тому числі про призначення експертизи; 3) дослідження підстав апеляційного оскарження та причини скасування судами апеляційної інстанції ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду клопотань про проведення слідчих дій, та скарг на постанови слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотань про їх проведення; 4) напрацювання однакових підходів до визначення змісту оціночних понять “виняткові випадки”, “тяжко хворий”, вживаних у ст. 225 КПК; 5) підготовка пропозицій для забезпечення правильного застосування судами кримінальних процесуальних норм під час вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями.

 

 

1. Допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні

 

1.1.          Нормативно-правові підстави допиту свідка, потерпілого в порядку, визначеному ст. 225 КПК

 

Статтею 225 КПК встановлено нормативно-правові підстави для проведення допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні. Право сторони кримінального провадження звернутись до слідчого судді з клопотанням про проведення такої слідчої дії виникає за наявності винятковихвипадків, пов’язаних:

1) з необхідністю отримання показань від свідка чи потерпілого під час досудового розслідування;

2) з наявністю обставин, які можуть унеможливити допит зазначених осіб у суді або вплинути на повноту чи достовірність їх показань.

Результати дослідження ухвал слідчих суддів, досліджених в ході підготовки узагальнення, дає підстави вважати, що в цілому слідчі судді правильно визначають зміст ознаки “винятковість випадків” у розумінні                                 ч. 1 ст. 225 КПК.

У частині першій ст. 225 КПК чітко визначені лише два виняткові випадки, які є підставою для звернення сторони кримінального провадження із клопотанням про проведення допиту, зокрема, існування небезпеки для життя чи здоров’я свідка, потерпілого та їх тяжка хвороба. Вжите в частині першій ст. 225 КПК формулювання “інші обставини” свідчить про невичерпність переліку таких обставин, наголошуючи на існуванні вірогідності унеможливити допит свідка чи потерпілого в суді або вплинути на повноту чи достовірність їх показань.

Розглядаючи клопотання про допит свідка, потерпілого в порядку ст. 225 КПК, слідчий суддя, вивчаючи його зміст та матеріали, додані до нього, оцінює обґрунтованість клопотання і визначає, чи мають місце обставини, які зумовлюють допит зазначених осіб, та унеможливлюють його проведення під час судового засідання.

Винятковість випадків, які можуть бути підставою для допиту свідка, потерпілого в порядку ст. 225 КПК, може бути зумовлена існуванням небезпеки для життя і здоров’я свідка або потерпілого. У значенні ст. 225 КПК небезпеку для життя та здоров’я особи можна визначити як можливість заподіяння смерті, тілесних ушкоджень, виникнення захворювання особи, заподіяння шкоди здоров’ю особи, у результаті чого буде неможливо провести допит свідка або потерпілого в судовому засіданні.

Результати аналізу судової практики дають підстави для висновку, що, розглядаючи клопотання про проведення допиту в судовому засіданні, слідчі судді тлумачать поняття “існування небезпеки для життя та здоров’я свідка, потерпілого” досить широко, включаючи в нього:

1) погрози вбивством або застосуванням фізичного насильства стосовно свідка, потерпілого у разі сприйняття їх як реальних. Наприклад, підставою для задоволення слідчим суддею Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області клопотання слідчого про допит свідка під час досудового розслідування у судовому засіданні стали погрози вбивством свідку Т., що висловлювались підозрюваним з метою схилити його до надання неправдивих показань і були сприйняті Т. як реальні.

2) інші прояви психічного насильства стосовно свідка, потерпілого, зокрема, тероризування, моральний тиск, настійливі вимоги. Підставою для висновку слідчого судді про наявність небезпеки для життя та здоров’я свідка Х., які можуть вплинути на повноту та достовірність показань, стала низка телефонних дзвінків, здійснених невідомими особами, які вимагали від Х. відмовитись від надання показань. Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська задовольнив клопотання слідчого про допит свідка в порядку ст. 225 КПК, постановивши ухвалу від 05 серпня 2014 року.

Проблемним питанням розгляду клопотань про допит свідка у порядку ст. 225 КПК є оцінка емоційного стану свідка або потерпілого, що виник внаслідок вчинення злочину, як виняткового випадку, що може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. Наприклад, ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про допит свідка, заявленого у зв’язку з заявою свідка про те, що він відчуває сильний переляк перед можливою фізичною розправою. Обставин, які підтверджували б реальність підстав для фізичної розправи над свідком, встановлено не було. До свідка було застосовано заходи безпеки. Разом з тим емоційний стан, зокрема психоемоційне напруження, наслідком якого може бути розвиток психічних порушень, є обставиною, яка може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. Тому, розглядаючи клопотання про допит, заявлене за такої підстави, слідчий суддя має виходити з того, що небезпека для здоров’я включає і небезпеку для психічного здоров’я особи.

У ряді ухвал, постановлених за результатами розгляду клопотань про допит свідка, потерпілого у порядку ст. 225 КПК, зміст обставин, які, на думку слідчого судді, становлять небезпеку для життя та здоров’я, не розкрито, оскільки вжиті формулювання “тиск” (ухвала слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2013 року; ухвала слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року), “заходи морального впливу” (ухвала слідчого судді Васильківського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2013 року), “протиправний вплив” (ухвала слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2014 року), “психологічний вплив” (ухвала слідчого судді Любешівського районного суду Волинської області від 24 травня 2013 року) є загальними і не дають змоги встановити, чи дійсно існує небезпека для життя та здоров’я особи, і чи може наявність такої небезпеки унеможливити допит свідка, потерпілого під час судового засідання або вплинути на повноту чи достовірність їх показань.

3) спосіб життя та стан здоров’я свідка або потерпілого, які не пов’язані із тяжкою хворобою, але об’єктивно можуть унеможливити допит у судовому засіданні або вплинути на повноту чи достовірність показань;

Наприклад, ухвалою слідчого судді Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2013 року задоволено клопотання слідчого про допит свідка В. У мотивувальній частині ухвали слідчий суддя зазначив, що В. тривалий час зловживає наркотичними засобами, що утворює небезпеку для її життя та здоров’я.

Інший приклад. Постановляючи ухвалу від 27 серпня 2014 року про задоволення клопотання слідчого про допит свідка В. у судовому засіданні під час досудового розслідування, слідчий суддя Ленінського районного суду                 м. Кіровограда мотивував своє процесуальне рішення тим, що В. вживає наркотичні засоби, у зв’язку з чим існує небезпека для його життя та здоров’я, а також може відмовитись від надання показань, переховуватись від органу досудового слідства та суду або піддатись впливу інших осіб.

Разом з тим у судовій практиці немає єдності щодо правової оцінки зловживання алкогольними або наркотичними засобами як виняткових випадків, які відповідно до ст. 225 КПК утворюють підстави для допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування у судовому засіданні. Так, слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ухвалою від 28 березня 2014 року відмовив у задоволенні клопотання слідчого про допит свідка Т., яке було заявлене з тієї підстави, що свідок вживає наркотичні засоби. У своїй ухвалі слідчий суддя посилався на те, що обставин, які вказують, яким чином зловживання наркотичними засобами унеможливить допит свідка у судовому засіданні або вплине на повноту чи достовірність його показань, слідчий не навів. Крім цього, з наданих слідчому судді матеріалів убачається, що слідчий вже провів допит свідка Т., а підстав для проведення повторного допиту не вбачається.

Доцільно зауважити, що в цьому випадку слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання, що було зумовлено відсутністю причинно-наслідкового зв’язку між зловживанням свідка наркотичними засобами та неможливістю його допиту в судовому засіданні або впливом цього факту на повноту чи достовірність показань. Разом з тим, розглядаючи клопотання про допит у судовому засіданні, подане за таких підстав, слідчий суддя повинен дослідити відомості про стан здоров’я такого свідка, що підтверджуються доказами, зокрема медичним довідками. Висновок слідчого судді про наявність небезпеки для життя свідка внаслідок зловживання ним наркотичними засобами або про те, що стан здоров’я cвідка може унеможливити його допит у судовому засіданні, зумовлює задоволення клопотання. Саме по собі зловживання потерпілого або свідка алкогольними або наркотичними засобами, хоча об’єктивно і становить небезпеку для здоров’я особи, проте за відсутності підтвердження, що воно може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, не може бути визнане винятковим випадком, пов’язаним з існуванням небезпеки для життя та здоров’я, в розумінні ст. 225 КПК.

В ході дослідження матеріалів встановлено, що у практиці розгляду клопотань про допит свідка, потерпілого у порядку ст. 225 КПК, немає єдиного підходу щодо правової оцінки застосування до свідка, потерпілого заходів забезпечення безпеки. В ряді випадків відомості про застосування до свідка, потерпілого заходів забезпечення безпеки, оцінювалось слідчими суддями як доказ наявності виняткового випадку, пов’язаного з існуванням небезпеки для життя та здоров’я, без врахування положення ч. 1 ст. 225 КПК про обов’язковість настання наслідку таких обставин – унеможливлення допиту особи у судовому засіданні або вплив на повноту чи достовірність показань.

Наприклад, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2013 року задоволено клопотання слідчого про допит у судовому засіданні свідка І. Мотивуючи задоволення клопотання, слідчий суддя зауважив, що до свідка І. застосовано заходи безпеки – змінено його особисті дані у матеріалах кримінального провадження.

Як вбачається із зазначеної ухвали, слідчим суддею не досліджувалось питання про те, чи мають місце обставини, як унеможливлять допит свідка в суді або вплинуть на повноту чи достовірність його показань. Тому практика задоволення клопотань про допит свідка у порядку ст. 225 КПК лише на тій підставі, що до особи застосовані заходи безпеки, не може вважатися прийнятною. Натомість є обґрунтованим протилежний підхід, прикладом якого є ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про допит у судовому засіданні свідка зі зміненими даними С.: слідчий суддя дійшов висновку,що слідчий не довів необхідність отримання показань свідка зі зміненими даними С. в судовому засіданні, оскільки для забезпечення безпеки допит особи може бути проведений у режимі відеоконференції відповідно до ст. 232 КПК.

Доцільно зазначити, що прийнявши правильне по суті рішення, слідчий суддя мотивував свою позицію, посилаючись на ст. 232 КПК, яка регламентує проведення допиту в режимі відеоконференції під час досудового розслідування, тоді як в цьому випадку більш доцільним видається посилання на частину дев’яту статті 352 КПК, яка передбачає право суду під час судового розгляду кримінального провадження з метою забезпечення безпеки свідка провести його допит з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію.

Згідно з частиною першою ст. 255 КПК до виняткових випадків, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка або потерпілого під час досудового розслідування, належить тяжка хвороба зазначених осіб. Поняття “тяжка хвороба” є оціночною ознакою, що не визначена у статтях КПК та нормативно-правових актах Міністерства охорони здоров’я України.

Разом з тим зазначене поняття вживається у пункту третьому частини першої статті 41 Сімейного кодексу України (СК), але також без розкриття його змісту. Розглядаючи сімейні спори, зміст поняття “тяжка хвороба” суди визначають, виходячи з Переліку хронічних захворювань, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 08 лютого 1985 року № 52, відповідно до якого особи, які страждають такими захворюваннями, не можуть мешкати в комунальній квартирі чи в одній кімнаті з іншими членами своєї сім’ї. Також поняття “тяжка хвороба” за змістом СК охоплює хвороби, які зумовлюють встановлення групи інвалідності. Оскільки зміст оціночної ознаки має встановлюватись в контексті предмета і мети відповідної статті (в цьому випадку – КПК) (п. 58 рішення ЄСПЛ у справі № 10/1987/133/184-187 «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1988 року), наведене вище розуміння поняття “тяжка хвороба” є неприйнятним для КПК, оскільки з його контексту вбачається критерій визначення тяжкості хвороби – неможливість допиту свідка або потерпілого в майбутньому, під час судового розгляду кримінального провадження. Тому в кримінальному процесуальному розумінні поняття “тяжка хвороба” – це фізичний стан особи, в якому вона перебуває тривалий час, внаслідок чого виникає вірогідність того, що на час судового розгляду кримінального провадження вона може бути неспроможною брати участь у судовому засіданні. Такий фізичний стан може бути наслідком травми або соматичного захворювання. Крім цього, відповідно до ст. 225 КПК тяжка хвороба свідка, потерпілого становить підставу для проведення допиту за місцем перебування хворого, тобто проведення виїзного засідання. У такому випадку, розглядаючи відповідне клопотання, слідчий суддя, крім вірогідності неможливості допиту такої особи під час судового розгляду кримінального провадження внаслідок тяжкої хвороби, має встановити відсутність у свідка, потерпілого можливості прибути до суду внаслідок цієї хвороби, зокрема, відсутність можливості самостійного пересування особи або ймовірність настання негативних наслідків для її здоров’я.

Наприклад, слідчим суддею Заставнівського районного суду Чернівецької області задоволено клопотання слідчого про допит потерпілої М. під час досудового розслідування у виїзному судовому засіданні, з огляду на таке: хвора потерпіла перебуває у відділенні інтенсивної терапії Заставнівської ЦРЛ і, хоча завдані їй тілесні ушкодження не становлять небезпеки для її життя, така загроза існує внаслідок її вікових (потерпіла 1934 року народження) та хронічних захворювань (ухвала від 10 лютого 2014 року).

Інший приклад. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя задоволено клопотання слідчого про допит свідка І. у виїзному судовому засіданні, виходячи з того, що І. перебуває на лікуванні у Запорізькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом, знаходиться у тяжкому стані, що виключає можливість його транспортування до суду, і поліпшення його стану лікарі не передбачають, про що слідчим були надані відповідні довідки зазначеного медичного закладу.

Слід зауважити про суперечливість практики розгляду клопотань про проведення допиту слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК, з огляду на похилий вік свідка, потерпілого за відсутності ознак хвороби, яку можна вважати тяжкою у контексті ст. 225 КПК. Наприклад, прокурором було внесено клопотання про допит потерпілої Б., якій виповнилось 87 років, внаслідок чого вона має слабке здоров’я, обмежену здатність пересуватись та рідко залишає своє помешкання. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Херсона відмовив у задоволенні клопотання, мотивувавши відмову тим, що “не надано достатніх підтверджень обставин, на які посилається прокурор”.

Протилежне за змістом рішення викладене в ухвалі слідчого судді Кегичівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2013 року, якою задоволено клопотання слідчого про допит у судовому засіданні потерпілої П., якій 92 роки, вона має ряд вікових захворювань, які можуть вплинути на повноту її показань під час судового розгляду.

Стосовно наведених прикладів правозастосування доцільно зазначити, що в переважній кількості випадків слідчі судді задовольняють клопотання про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування свідка або потерпілого, які досягли похилого віку (зокрема тих, чий вік переважає 75 років), беручи до уваги лише вікові особливості стану здоров’я таких осіб. Слідчим суддям необхідно враховувати, що сам лише похилий вік свідка, потерпілого може бути обставиною, яка унеможливлює їх допит в суді. Тому за таких обставин вимагати додаткових доказів, що підтверджують захворювання таких осіб, недоцільно.

Аналіз матеріалів, наданих для аналізу, дає підстави для висновку про те, що слідчі судді здебільшого правильно вирішують питання, пов’язані з визначенням наявності або відсутності тяжкої хвороби у свідка, потерпілого.

В окремих випадках слідчі судді, оцінюючи хворобу потерпілого як тяжку в контексті ст. 225 КПК, обґрунтовано брали до уваги не лише діагноз, сформульований у довідці лікаря, а й сукупність чинників: вік особи та його вплив на загальний стан здоров’я.

Наприклад, ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 21 червня 2013 року задоволено клопотання слідчого судді про допит потерпілого під час досудового розслідування у виїзному судовому засіданні. Обґрунтовуючи свої доводи, слідчий вказав на похилий вік потерпілого (1930 року народження) та стан його здоров’я, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень постійно погіршується, в сукупності можуть унеможливити допит потерпілого в суді.

Слід схвалити практику тих слідчих суддів, які оцінюючи хворобу свідка, потерпілого як тяжку, досліджували можливість настання негативних наслідків для здоров’я інших осіб. Наприклад, розглядаючи клопотання про допит свідка П. у порядку ст. 225 КПК, слідчий суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області встановив, що П. хворіє на активний туберкульоз легень, який згідно з Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини та носійства збудників цих хвороб, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України № 133 від 19 липня 1995 року, належить до особливо небезпечних інфекційних хвороб, що потребує стаціонарного лікування.

За результатами аналізу судової практики можна зробити висновок, що розглядаючи клопотання про допит свідка, потерпілого, в порядку ст. 225 КПК, до виняткових випадків, які унеможливлюють допит свідка, потерпілого або можуть вплинути на повноту чи достовірність їх показань, крім вказаних, слідчі судді відносять:

1) тривале відрядження, виїзд на роботу, навчання або постійне проживання за межі України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року задоволено клопотання слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про допит свідка Д. під час досудового розслідування в судовому засіданні, яке було мотивоване виїздом останнього на навчання до Республіки Польща;

2)потерпілий або свідок є громадянином іноземної держави, постійно проживає за межами України і має намір повернутись до місця постійного проживання. 

Ухвалою слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 02 липня 2014 року задоволено клопотання про допит свідка в порядку ст. 225 КПК, оскільки свідок є громадянином ФРН, який тимчасово перебуває в Україні.

Разом з тим у судовій практиці траплялися випадки відмови у задоволенні клопотання про допит свідка, який тимчасово перебуває в Україні, в порядку ст. 225 КПК. Слідчий заявив клопотання про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування потерпілого Б. у зв’язку з тим, що він, як громадянин Російської Федерації в Україні перебуває тимчасово, а його виїзд за межі території України може унеможливити його подальший допит у суді. Ухвалою від 19 грудня 2013 року слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання слідчого, виходячи з того, що проведення допиту потерпілого, який перебуває в іноземній державі, можливий у режимі відеоконференції, що передбачено статтями 6, 105 Кишинівської конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 07 жовтня 2002 року, а тому постійне проживання потерпілого в Російській Федерації не є обставиною, яка унеможливлює його допит у судовому провадженні.  

Із таким підходом не можна погодитись з огляду на те, що, хоча у главі 43 КПК, і закріплені положення про міжнародну правову допомогу при проведенні процесуальних дій, проте направлення запиту про проведення допиту свідка або потерпілого та його виконання можуть зайняти багато часу, що негативно вплине на строк судового розгляду кримінального провадження та потребуватиме залучення інших органів – Міністерства закордонних справ України. Крім цього, у цитованому рішенні слідчий суддя послався на міжнародно-правовий акт, який Україною не ратифіковано; 

3) призов на службу у Збройні сили України.

За такої підстави слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси задовольнив клопотання слідчого про допит потерпілого Х. під час досудового розслідування у судовому засіданні: потерпілого Х. призвано на військову службу на підставі Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (ухвала від 26 серпня 2014 року).

Інший приклад. Ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 березня 2014 року задоволено клопотання про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування потерпілого П., який вступив до Національної гвардії України і готується до проходження служби в Луганській області;

4) відсутність постійного місця проживання та постійної роботи. 

Ухвалою слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 04 червня 2013 року задоволено клопотання слідчого про допит свідка К., подане за таких підстав: свідок К. лише тимчасово перебуває в м. Харкові, за місцем реєстрації у Полтавській області не проживає, постійного місця проживання не має. Зазначена обставина може зумовити його неявку за викликом до Вовчанського районного суду Харківської області та унеможливити його допит у судовому засіданні.  

Не можна погодитись із віднесенням такої обставини, як відсутність постійного місця проживання особи за місцезнаходженням суду в межах території України, до виняткових випадків, що є підставою для допиту особи в порядку ст. 225 КПК, оскільки ч. 1 ст. 232 КПК передбачає можливість проведення допиту в режимі відеоконференції з місця фактичного проживання свідка на час судового розгляду. Слідчим суддям поряд із встановленням факту, що особа тимчасово перебуває у даній місцевості необхідно оцінювати у сукупності обставини, що можуть зумовити неможливість проведення допиту в режимі відеоконференції з місця фактичного проживання свідка (місце роботи, наявність сім’ї тощо).

Разом з тим спосіб життя особи, пов’язаний з роботою на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, в областях, в яких проводиться антитерористична операція, може бути оцінений слідчим суддею як винятковий випадок у значенні ст. 225 КПК.

У судовій практиці були випадки задоволення слідчими суддями клопотань про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування осіб, які фактично не мають постійного помешкання та місця роботи у зв’язку з асоціальним способом життя. Наприклад, ухвалою слідчого судді Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 березня 2014 року задоволено клопотання слідчого про допит потерпілого Г. у порядку ст. 225 КПК. Підставами для задоволення клопотання стало те, що потерпілий зловживає алкогольними напоями, веде кочовий спосіб життя та не має роботи, що ускладнює пошук потерпілого і може унеможливити його допит у суді. Протилежної думки дотримувався слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва, який за аналогічних обставин, ухвалою від 24 липня 2014 року відмовив у задоволенні клопотання слідчого про допит свідка С. у судовому засіданні під час досудового розслідування, вказавши у мотивувальній частині, що аморальний спосіб життя, зловживання алкогольними напоями, відсутність роботи та бродяжництво свідка не є тими підставами, що можуть унеможливити в майбутньому допит свідка або вплинути на повноту чи достовірність показань.

Стосовно наведених випадків слід враховувати, що кочовий спосіб життя суттєво ускладнює можливість суду встановити місцезнаходження особи для її виклику в судове засідання з метою допиту, що може як негативно вплинути на розумні строки розгляду кримінального провадження, так і взагалі унеможливити допит такої особи у судовому засіданні. За таких умов слідчим суддям доцільно розцінювати зазначені обставини як винятковий випадок, який є підставою для допиту особи в порядку ст. 225 КПК;

5) свідок або потерпілий перебуває на території України без законних на те підстав і підлягає видворенню за межі України.

Слідчим суддею Деснянського районного суду м. Чернігова задоволено клопотання слідчого СВУ СБУ у Чернігівській обл. про допит під час досудового розслідування свідка С. Обґрунтовуючи своє клопотання, слідчий зазначив, що свідок є громадянином Республіки Грузія, який перебуває в Україні без законних на те підстав і підлягає негайному видворенню за межі її території, що унеможливить його допит у судовому засіданні;

6)психологічні особливості особи неповнолітнього свідка або потерпілого.

Ухвалою слідчого судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2014 року задоволено клопотання слідчого про допит потерпілої, виходячи з такого: потерпіла малолітня П. у зв’язку з віком та індивідуальними психологічними особливостями могла забути деталі вчиненого щодо неї злочину або через страх та душевні страждання відмовитись давати показання, оскільки злочин був вчинений її батьком;

7) робота свідка під керівництвом осіб, які можуть вплинути на зміст, повноту та достовірність показань; свідок, потерпілий або підозрюваний є близькими родичами із підозрюваним або обвинуваченим.

Слідчим суддею Березнегуватського районного суду Миколаївської області задоволено клопотання прокурора про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування свідка А., заявлене за таких підстав: свідок А., як і інші свідки у кримінальному провадженні, працює у гінекологічному відділенні Березнегуватської ЦРЛ, і, беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 140 КК), існує можливість впливу керівництва ЦРЛ на повноту та достовірність показань.

З аналогічних підстав слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова задовольнив клопотання про допит свідка в порядку ст. 225 КПК. Свідок Б. є працівником управління Державного комітету земельних ресурсів у Дергачівському р-ні Харківській області і є має відомості про надання колишніми посадовими особами управління Держкомзему у Дергачівському р-ні Харківської області позитивних висновків про можливість передання у приватну власність земельних ділянок, за фактом надання яких внесено відомості до ЄРДР. Мотивуючи клопотання, слідчий зазначив, що посадові особи управління Держкомзему у Дергачівському р-ні Харківської області можуть використати службову залежність Б. для здійснення впливу на достовірність та повноту його показань (ухвала від                    01 червня 2013 року).

Разом з тим обидві ухвали фактично ґрунтуються на припущеннях – в жодній із них не наведено обставин, які свідчать про те, що керівництво установ, у яких працюють свідки, чинить будь-які дії, які можна тлумачити як спробу впливу на повноту та достовірність показань свідків. Отже, підставою для допиту особи в порядку ст. 225 КПК, є дії службових осіб, спрямовані на здійснення впливу на зміст, повноту та достовірність показань свідка як підлеглої їм особи, а не висновок про вірогідність такого впливу, зроблений виключно на підставі факту роботи свідка або потерпілого під керівництвом зазначених осіб, зацікавлених у результатах кримінального провадження. Аналогічна ситуація і в разі задоволення клопотань про допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування у судовому засіданні на тій підставі, що свідок, потерпілий і підозрюваний перебувають у родинних стосунках.

Ухвалою слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року задоволено клопотання слідчого про допит у судовому засіданні свідка П., оскільки свідок є сином потерпілої – П. Н., на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку, що на свідка може бути здійснено вплив з метою зміни його показань.

З аналогічних підстав слідчий суддя цього ж суду задовольнив клопотання слідчого про допит потерпілої  Г. у судовому засіданні (ухвала від 10 січня 2013 року), зробивши висновок про можливість впливу на потерпілу з метою зміни її показань у зв’язку з  тим, що підозрюваний – її батько.

Така практика є необґрунтованою, оскільки основою висновку слідчого судді став факт родинних стосунків між свідком та потерпілим або потерпілим та підозрюваним без наведення жодних обставин, які свідчили б про наявність певних спроб впливу родичів на свідка або потерпілого, оскільки в ухвалах немає посилань на відповідні докази. У цьому випадку, оцінюючи докази, необхідно керуватися принципом “поза розумним сумнівом”, зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі “Кобець проти України”. ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

8) свід&

Написати коментар
Я не бот