Цікаве рішення Верховного Суду

Колеги, занесіть собі в комп’ютер цікаве рішення Верховного суду відносно втрачених речових доказів по кримінальному провадженню. Зверніть увагу на наступне:

- Слідчий, в провадженні якого перебувала дана справа,  за ст. 367 КК виправданий за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

- Порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 про «Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 КПК саме слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Оцінку діям ОСОБА_2 щодо зберігання речового доказу судам належало здійснювати виключно з точки зору дотримання ним вимог ст. 100 КПК та визначеного Кабінетом Міністрів України порядку зберігання речових доказів.

- Невиконання слідчим вказівок процесуального керівника у кримінальному провадженні -  про  закриття кримінального провадження та вирішення питання щодо повернення речового доказу - автомобіля власнику.Вказівки прокурора повинні бути тільки письмові.

- Порушення слідчим вимог п.6 ст. 100 КПК про повернення речового доказу власнику, якщо він не містять слідів кримінального правопорушення.

- Районний суд вказав, що слідчий, вилучаючи автомобіль, визнаючи його речовим доказом і вирішуючи питання про порядок та умови його зберігання, виконував професійні, а не організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, а тому вчинене обвинуваченим діяння не може кваліфікуватися як службова недбалість.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з Приміткою до ст. 364 КК службовими особами є не тільки особи, що виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, а й особи, які здійснюють функції представників влади. Згідно з ч. 2 ст. 40 КПК слідчий має владні повноваження та при здійсненні цих повноважень є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 110 КПК всі рішення органів досудового розслідування є процесуальними рішеннями. Прийняті у відповідності з вимогами ст. 100 КПК процесуальні рішення щодо речових доказів є реалізацією слідчим повноважень, якими він наділений як службова особа.

- Неповернення речового доказу власнику суд визнав правомірним, посилаючись на наявність відмови процесуального керівника та суду в задоволенні таких клопотань власника.

 - Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК). За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції з порушеннями.

- При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

- У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).

            Заслуговують особливої уваги питання, які Верховний суд поставив перед судом апеляційної інстанції. Зокрема:

            чи підпадає слідчий під поняття службова особа і є суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК;

чи був слдчий відповідальною особою за збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12014170010000536 за ч. 1 ст. 190 КК;

чи наявні законні підстави та документальне оформлення зберігання слідчим речового доказу - автомобіля, на території біля адміністративної будівлі Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області;

чи мав слідчий реальну можливість передбачення настання шкідливих наслідків у вигляді втрати речового доказу;

чи відповідали дії слідчий вимогам  ст. 100 КПК щодо зберігання автомобіля ОСОБА_1 як речового доказу протягом тривалого часу;

чи надавав процесуальний керівник у кримінальному провадженні - старший прокурор прокуратури м. Полтави 10 лютого 2015 року слідчому вказівки у порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК  закрити кримінальне провадження в термін до 14 лютого 2015 року у зв'язку з відсутністю достатніх доказів вчинення власником автомобіля кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та вирішити питання щодо повернення автомобіля  власнику.

            Рекомендую молодим адвокатам «відпрацьовувати» подібні рішення Верховного Суду, заносити їх у відповідні папки свого Робочого місця в комп’ютері і тоду успіх буде на вашій стороні.