Про карантин, пандемію і адвокатську етику

Вже тиждень українські суди працюють у надзвичайних умовах карантину та пандемії. Кабінет Міністрів України своєю постановою ввів до 3 квітня 2020 року в Україні карантин. Але щодо роботи судів в цій постанові не сказано жодного слова.

Рада суддів своїм листом рекомендувала судам на цей встановити особливий режим роботи судів України, зокрема, зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня.

Зауважу, що зменшити кількість судових засідань не означає скасування їх зовсім.

В багатьох судах розгляд господарських, цивільних, адміністративних та частково кримінальних справ переносять на інший час.

Мабуть це виправдано, адже життя і здоров’я людей повинно бути на першому місці.

 На мою думку, все це так, але  ж є ще кримінальні справи, де підозрювані і обвинувачені утримуються під вартою в слідчих ізоляторах. Як бути з ними?

Конституція України визначає, що навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. Зокрема, кримінальні справи, по яких заявлені клопотання про зміну арешту на інший запобіжних захід, повинні розглядатися в обов’язковому порядку.

На жаль, окремі наші колеги-адвокати не усвідомлюють цього. Піддавшись загальній паніці про небезпеку від коронавірусу, вони подають клопотання майже по всіх справах про відкладення справ. Колеги на перше місце поставили своє здоров’я, своє самопочуття. Про здоров’я ув’язнених вони не згадують.

Так сталося сьогодні і в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області, де четверо адвокатів із шести не з’явилися в судове засідання по справі відносно поліцейських про необережне вбивство малолітнього. В заявах про відкладення слухання справи чого тільки не було написано. Там значились і посилання на згадану Постанову КМУ, і Лист Ради суддів, і рішення місцевих органів влади. Писали по необхідність приміщення суду в 10 квадратних метрів на одну особу, про заборону культурних та масових заходів, і ще купу причин і обставин.

Звичайно ж клопотання про зміну арешту на заставу чи домашній арешт не було розглянуто. Обвинуваченого повезли назад в СІЗО.

По-перше, хочеться нагадати колегам, що коли вони обирали професію адвоката, вони  присягались «чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України». Складаючи присягу, адвокати усвідомлювали той рівень відповідальності, який на себе приймають. Гадаю, що вони також усвідомлювали, що в житті може статися так, що працювати доведеться в різних умовах.

По-друге, в справі вони приймають участь не безкоштовно. А як відомо, отриманий гонорар потрібно сумлінно відпрацьовувати.

І, втретє, в Київському слідчому ізоляторі на 2300 арештованих є тільки 10 лікарів, окремі з них на пів-, а то і четверть ставки, повністю відсутнє будь-яке спеціалізоване лікування, надається лише первинна допомога. В окремих камерах утримується по 20-40 осіб, в деяких - арештанти сплять по черзі.

Вважаю, що адвокати, навіть в цих умовах, які склались зараз в Україні, здатні бути мужніми. І думати потрібно не тільки про власну безпеку. Тільки так ми разом подолаємо виклик пандемії, яка звалилася на нашу голову і з честю захистимо своїх клієнтів.

            До речі, 19 березня комітет Верховної Ради України з питань правової політики прийняв рішення, що під час карантину суди в Україні мають працювати.

Я особисто вважаю, що судді, прокурори і адвокати в цей скрутний для українців час повинні працювати  і виконувати свою функцію.

А хто не бажає, ідіть геть з професії!

https://www.youtube.com/watch?v=zEDaZ0qZvbY&t=506s