Вчора Вищий спеціалізований суд залишив вирок апеляційного суду Черкаської області про засудження 21-річного П. за вбивство до довічного ув’язнення.
Зала суду, а вона була заповнена вщерть жителями Уманьського району, зірвалась оплесками.
В цьому процесі я представляв інтереси потерпілих – батьків вбитої 20- річної доньки Ані.
Така наша адвокатська доля, сьогодні ти захищаєш обвинуваченого і сидиш за столом біля «клітки», а назавтра - сідаєш за стіл з протилежної сторони судової зали, рядом з прокурором, бо твій клієнт є потерпілим по справі.
Звичайно, завжди цікаво подивитися на роботу своїх колег по захисту особи, яку ти повинен звинувачувати у вчиненні злочину. Тобто, вчора ти був адвокатом, а сьогодні - «майже прокурором». Постає і питання, а якби ти був захисником цього ж обвинуваченого, як би ти його захищав, яку б тактику захисту обрав, якою була б твоя правова позиція і таке інше.
Якщо коротко, то суть справи така. 21-річний П., приїхав до міста Умані, де надавав послуги з татуювання. Мав свою сторінку в соціальних мережах, де його і знаходили бажаючі зробити собі тату. На своє нещастя, 20-річна Аня хотіла зробити собі невеличку тату і натрапила в «вКонтакті» на сторінку П. Написала йому про своє бажання. Він, побачивши молоду і вродливу дівчину, гарно одіту, з золотими прикрасами, тут же призначив їй зустріч, щоб показати зразки тату і обговорити дату і місце виконання замовлення. В цей час у нього і з’явився умисел на її вбивство і пограбування.
При зустрічі, дізнавшись, що Аня проживає одна в своїй квартирі, запропонував зробити їй тату за місцем її проживання, оскільки нібито господарка квартири, де він орендує кімнату, не бажає, щоб до нього приходили сторонні особи. Попередив, щоб в цей час Аня була одна і ніхто не заважав його «натхненню і творчій роботі».
Ввечері П., коли ішов до Ані робити тату, сказав своїй співмешканці Людмилі К., що має намір пограбувати Аню, оскільки та «добре упакована». Окрім обладнання для нанесення тату, взяв з собою електрошокер і кухонного ножа.
В квартирі Ані, зробивши останній тату, склав своє обладнання, а коли Аня уже проводжала П. до дверей, застосував тричі до потерпілої електрошокер. Коли Аня почала кричати і вчинила фізичний опір, П. наніс їй більше 10 ударів кулаками і ногами, а потім 20 ножових поранень і різні частини грудної клітки. Під кінець він перерізав дівчині горло.
Зібравши золоті прикраси, мобільні телефони, фотоапарат, ноутбук, П. під ранок покинув квартиру.
Викрадені речі на другий день П., з співмешканкою Людмилою К. збули в ломбарди міста Одеси, куди вони втекли з м. Умані.
Все викрадене майно слідчим було вилучено із ломбардів, деякі речі потерпілої добровільно видала сама К.
Зразу ж після затримання, П. повністю визнав свою вину, на допиті і на слідчому експерименті, на місці злочину пояснив про вчинене, показав, як вбивав Аню. Все це було в присутності понятих і свого захисника.
Здавалося б на перший погляд, що тут складного в цій справі, як для сторони захисту, так і для сторони обвинувачення? П. скоїв розбійний напад, поєднаний з вбивством із корисних мотивів. Кваліфікація – за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 115 УК України.
П. раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем навчання і проживання, повністю визнає свою вину, розкаюється, співробітничає зі слідством. Потрібно тільки добавити ще одну пом’якшуючу обставину, наприклад, перерахувавши батькам потерпілої два-три рази невеликі суми грошей в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і підтвердити свої показання і каяття в судовому засіданні.
Судова практика по подібним справам і при такій поведінці обвинуваченого свідчить, що міра покарання винному може коливатися в межах від 12 до 15 років позбавлення волі. Не більше.
Як представник потерпілих батьків Ані, я вважав, що моя роль у цьому процесі буде чисто представницька, оскільки досудовим слідством по справі майже все доказано.
Як же я був здивований, коли в судовому засіданні обвинувачений П. різко змінив свою позицію, не визнав вчинення розбійного нападу і вбивства Ані з корисливих мотивів, почав лити бруд на потерпілу, а два його професійні захисники підтримали таку позицію П. Більш того, захисники почали запевняти суд, що мало місце просте, а не кваліфіковане вбивство і крадіжка, а не розбійний напад.
Студенти третього курсу юридичного факультету, задачу з подібною фабулою, майже стовідсотково вирішують правильно і при кваліфікації скоєного обгрунтовано роблять посилання на відповідну постанову Пленуму Верховного Суду України.
Не зважаючи на те, що слідчі і прокурори допустили чимало помилок при розслідуванні справи, зокрема не притягли до кримінальної відповідальності як співучасника співмешканку П., не інкримінували останньому вбивство з особливою жорстокістю, а суд навіть не захотів обговорювати ці питання, П. був засуджений до 14 років позбавлення волі. Батьки ж Ані бажали тільки одного – довічного ув’язнення волі.
Вирок міського суду був оскаржений нами за м’якістю покарання і Апеляційний суд повністю погодився з нами, бажаний вирок був проголошений
(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62641389).
Батьки засудженого П. замінили обох місцевих адвокатів на захисника із м. Одеси. Це відомий адвокат і я з повагою відношусь до нього. Але, як же я був здивований, що колега, захищаючи П. у ВССУ, допустився не менших помилок, чим уманьські адвокати. Його касаційна скарга і сам виступ у суді був побудований не на критиці і спростуванні оскаржуваного вироку, а на помилках слідчого, прокурора і суду першої інстанції, вирок якого в частині покарання уже був скасований апеляційним судом. Ми почули і про «не повне внесення інформації до ЄРДР», і що розписка П. про роз’яснення права на суд присяжних «не була занесена до обвинувального акту, а тільки долучена до нього», і що суд «не в такій формі роз’яснив право П. на суд присяжних», до речі, від якого П. і його захисники відмовились і таке інше. Жодного слова про незаконність вироку суд не почув.
Якщо чесно, да нехай вибачать мене мої довірителі, мені в той час стало шкода П. Іще в Уманьському суді я підходив до «клітки» і в присутності обох його захисників, вибачившись, що «лізу не в свою справу», говорив йому, що тактика їх захисту помилкова і він може отримати максимальну міру покарання. Він тоді зразу попросив суд зробити перерву на пів-години і про щось довго спілкувався зі своїми захисниками. Єдине, що він зробив після перерви, це вибачився за скоєне перед батьками потерпілої. Але цього, як виявилось, було замало.
Яка тактика захисту, якщо є безперечні докази, рекомендується в таких справах.
По-перше, ще в ході досудового слідства, захисники винного повинні намагатися поспілкуватися з рідними потерпілої і пом’якшити «полум’я ненависті». Адже нерідко і самі потерпілі ведуть себе не зовсім правильно, і це гріх не використати.
Обов’язково потрібно зробити пропозицію потерпілим про добровільне відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Це можна робити як усно, так і в письмовій формі. У разі відмови, я практикую відправляти невеликі грошові суми потерпілим щомісяця, через пошту, на їх домашню адресу. Квитанції залучаю до справи. Суди завжди визнають це початком «добровільного відшкодування шкоди», хоча перерахування були в розмірі до 500 грн. щомісяця (як відомо, позови про моральну шкоду по вбивствах сягають інколи не одного мільйона).
Звичайно, що у своїх «визнавальних» показах, не повинно бути жодного поганого слова про потерпілу (ого) чи її/його родичів.
Захисникам не заважатиме відкрити ст. 66 КК і «приміряти» всі її положення до даної справи. Необхідно, щоб у справі було не менше двох пом’якшуючих обставин.
Ні в якому випадку не можна міняти в суді «визнавальні» показання, не придумувати нові мотиви, причини і т.п. вчинення злочину, це завжди виходить боком. Звичайно ж обвинуваченому, а не його захиснику.
В судовому засіданні, в перші хвилини можливості говорити, перші слова обвинуваченого повинні бути словами вибачення перед потерпілими і судом за вчинене, нерідко, це знімає зайву напругу неприязні.
Поведінка обвинуваченого під час всього судового процесу повинна бути коректною до всіх учасників процесу: без словесної реакції чи міміки на покази свідків, потерпілих, інших осіб, на дії прокурора чи суду і таке інше. По одній справі про ДТП з смертельними наслідками, прокурор запросив покарання для обвинуваченого чотири роки позбавлення волі, а суддя дав шість і в залі суду взяв винного під варту. На моє запитання, чому він так поступив, суддя відповів, що обвинувачений і його захисник «достали» всіх своєю неправомірною поведінкою. Вирок «устоявся» як в апеляції, так і в касації.
Ну і, звичайно ж, захисник повинен бути «на висоті», починаючи з дрес-коду (приходити в суд не в джинсах і в футболці з різними написами і зображеннями). Це стосується всього: коректності і обгрунтованості клопотань, знанні тактики, методики захисту і судової практики по конкретним справам і, особливо, хорошого знання матеріалів кримінальної справи, скільки б томів її не було. Стосовно знання адвокатом матеріалів справи, одна суддя Солом’янського суду, ще років 20 тому назад, прямо говорила адвокатам: «Захисники, допомагайте суду розібратися зі справою, нам, суддям, немає часу читати справи, а ви – зобов’язані це робити».
Ну і на останнє, адвокат повинен максимально використовувати на користь підзахисного всі помилки слідчого і прокурора, а їх по кожній кримінальній справі ой як багато. Для цього адвокат повинен знати методику розслідування окремих видів злочину не гірше за слідчого.
На жаль, по уманьській справі відносно П., наші адвокати-колеги були не на висоті. При правильній правовій позиції і тактиці захисту, П. не отримав би довічного ув’язнення.
Підписатись на публікації
