Електронне судочинство стане реальністю

Комітет з питань правової політики та правосуддя рекомендує Верховній Раді прийняти за основу проект Закону «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо впровадження системи автоматизованого арешту в цивільному та господарському судочинстві». Про це повідомляє прес-служба парламенту.

Члени Комітету, враховуючи необхідність вдосконалення та підвищення ефективності виконання судових рішень як завершальної стадії судового розгляду, відзначили важливість прийняття законопроекту для забезпечення досягнення кінцевої мети правосуддя — захисту інтересів осіб та реального поновлення їх порушених прав.

Законопроектом №3768 передбачається створити та забезпечити функціонування в судах та органах Державної виконавчої служби автоматизованої системи арешту коштів, направляти в банки в електронному вигляді копії судових рішень і постанов державного виконавця про накладення арешту.

Народні депутати, розглядаючи законопроект, звернули увагу на те, що на практиці, через значну кількість часу, який необхідно для здійснення всієї сукупності дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішення суду, страждає його реальне виконання.

Досить часто боржник використовує цей «запас» часу для ухилення від виконання судового рішення шляхом зняття грошових коштів, на які повинен бути накладений арешт.

За таких обставин члени Комітету зазначили, що впровадження системи автоматизованого арешту коштів є обґрунтованим і погоджуються, що створення і забезпечення функціонування в судах та органах Державної виконавчої служби автоматизованої системи арешту коштів сприятиме забезпеченню оперативного виконання судових рішень і постанов державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржників, що знаходяться на банківських рахунках.

Одночасно члени Комітету вважають за необхідне вказати, що пропоновані законопроектом законодавчі зміни покликані частково вирішити встановлену практику Європейського суду з прав людини, системну проблему порушення Україною ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а саме невиконання або тривале невиконання рішень національних судів, що є порушенням права людини на доступ до суду.