Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 820/1538/17 зробив висновок, що адвокат, який зупинив адвокатську діяльність, не має обов'язку сплати єдиного внеску як самозайнята особа.
Постановою від 5 листопада 2018 року залишено в силі рішення нижчих судів, які скасували податкову консультацію щодо обов'язку адвоката, незважаючи на зупинення адвокатської діяльності, самостійної сплатити єдиний внесок.
Верховний Суд погодився, що позивач зупинив, а не припинив адвокатську діяльність, а тому посилання ДФС на необхідність сплати єдиного внеску у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковими, внаслідок чого допущено порушення норм чинного законодавства.
Суди вірно встановили, що спірні відносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку обчислення і сплати єдиного внеску адвокатом як самозайнятою особою, дію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю якого зупинено.
Необхідними умовами для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що дію положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Крім того, було встановлено, що єдиний внесок за адвоката в період зупинення його адвокатської діяльності сплатили роботодавцы - університети.
З приводу позиції контролюючого органу щодо того, що ані ПК, ані Законом № 2464-VI не врегульовано особливості сплати грошових зобов'язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності, колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків(справи "Серков проти України", "Щокін проти України").