Після оновлення процесуальних кодексів та проведення судової реформи у нас, практикуючих адвокатів, з’явилися питання: чи виник в Україні судовий прецедент? Чи відходимо ми від тих поглядів та підходів, які до цього існували в судовій практиці? Як поступати в тих випадках, коли Велика Палата Верховного Суду відступає від своїх попередніх рішень і ухвалює нові, прямо протилежні висновки? Яку саме правову позицію слід використовувати адвокату при побудові стратегії судового захисту по конкретній справі?
Останнім часом на сторінках юридичних видань навіть з’явився новий, для українського права термін, прецедентне тлумачення законів.
У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/47 Велика Палата Верховного Суду спробувала відповісти на таке запитання, зазначивши, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79834955
Шановні колеги, а як ви поступаєте у тих випадках, коли по схожій ситуації є декілька рішень судів касаційної інстанції, які протирічать одне одному?
Чи користуєтесь ви в своїй адвокатській практиці рішеннями апеляційних та касаційних судів і якщо так, то яким чином (це знаходить відображення у ваших апеляціях, клопотаннях, тощо)?
Які пропозиції є у вас з приводу використання судових рішень ВП ВС у справах, які є у вашому провадженні?
Чи можете навести позитивні приклади такого використання рішень касаційних судів?
Ваші думки і побажання будуть використані на заняттях в Школі професійної майстерності адвокатів, а також при підготовці методичних рекомендацій для молодих адвокатів.
