Верховний Суд України прийшов до висновку, що якщо винна особа з метою отримання хабара загрожує вчинення або несовершению дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, при яких особа не повинно було, але змушене було дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, то дії одержувача хабара слід розглядати як сполучені з вимогою останнього. На відміну від цього, вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконному, неправомірну поведінку посадової особи і прагне обійти закон, встановлену процедуру вирішення того чи іншого питання, щоб досягти задоволення своїх незаконних інтересів, отримати незаконні пільги, переваги і т. д. Про це йдеться у Постанові Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 21 січня 2016 року №5-124 кс15.
Так, відповідно до положень п. 4 примітки до ст. 368 КК україни (в редакції від 7 квітня 2011 року) вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання хабара, може бути поставлений в вину за наявності трьох основних факторів: 1) ініціатором давання (отримання) хабара є посадова особа — хабароотримувач; 2) пропозиція про надання (отримання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: а) відкритою загрозою; б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована загроза) його прав та законних інтересів, що змушує його погодитися з вимогою взяткополучателя; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, які мають протиправний характер, а також спрямовані на заподіяння шкоди правам і законним інтересам хабародавця.
Правильне визначення меж вимагання хабара пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність або незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів з допомогою хабара, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона загрожує, у разі відмови від давання хабара, а також через спрямованість загроз посадової особи на заподіяння шкоди правам і законним інтересам хабародавця.
Верховний Суд України вважає, що законність прав та інтересів, що хабародавець захищає шляхом дачі хабара, є однією з основних і обов'язкових ознак вимагання.
Правова позиція з цього питання раніше неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у постановах: №5-14кс12, №5-13кс13, №5-14кс13, №5-28кс13, №5-14кс15, №5-47кс13, №5-43кс13.
